Нагороди: від указу до вручення

Розвідка про сучасну світову практику виготовлення державних нагород

Нагороди: від указу до вручення

Королівський Вікторіанський орден від ювелірного дому "Колінґвуд" з Кондуїт-стріт (Лондон)

Розпочинаючи розвідку про сучасний стан з виготовленнях найвищих державних відзнак цілої низки держав і порівняння цієї практики з ситуацією, що склалася в Україні, треба звернутися до історії питання.

Спеціальна наукова дисціпліна, що вивчає нагороди, називається фалеристика. Назва й поняття з’явилися у модерний час, але походять від назви вельми давнього, античного кореня. Адже саме у могутньому Давньому Римі у 1 ст. н.е. з’явилися нагрудні відзнаки мужності й геройства воїнів сталевих леґіонів Давнього Риму – фалери (falerae). Ці відлиті з металу відзнаки кріпилися на бойовий обладунок заслужених воїнів-леґіонерів та римських воєначальників нижчого й середнього командного щабля. Власне, це й були перші відзнаки та нагороди, які нині нам відомі як ордени, медалі, нагрудні знаки тощо.
У нинішньому вигляді нагороди з’явилися ще у Середньовіччі у вигляді гаптованих та металевих дорогоцінних відзнак лицарських орденів та знаків визнання лицарської честі. Саме поняття «орден» походить від лат. Ordo – порядок. Так що спочатку з’явилися ордени як оргаізації, релігійно-військові співотвариства рицарів, що воювали за християнську віру й повернення Гроба Господня, від Палестини до Прибалтки, від Британских островів до гірського Криму, та у інших частинах європейського континенту.
Рицарські ордени заснували свої символи, що спочатку малювали або нашивали на обдерті у боях і походах плащі й «січені шаблями та рубані мечами» щити. Лише у пізньому Середньовіччі з’явилися символи рицарської честі, шляхетності й увінчання подвигів, які відомі нам у вигляді орденів, медалей, інших нагород, справжніх творів ювелірного мистецтва й простих примітивних відзнак. Інколи сюзерен або монарх вручав їх нагороженому особисто, але вже від XVI ст., коли відзначений, отримавши відповідний документ про вручення, сам мав виготовити відзнаку згідно із Статутом та у залежності від власної амбітності й вмісту гаманця.
Зовсім інші функції традиційно виконували монетні двори, які з’явилися у Середньовіччі державах Західної, а трохи згодом і Центральної та Східної Європи. Акцентуємо на цьому увагу, оскільки для сучасної України характерно дивитися на монетний двір як на єдине місце, де і карбують монету, і виготовляють нагороду. Як зрозуміло із назви, головним завданням монетних дворів було карбування монет, а не виготовлення орденів та відзнак.
І звичайно, повертаючись у сьогодення та аналізуючи практику виготовлення сучасних державних нагород, треба зазачити, що у принципових країнах європейського континенту такий підхід досі не втратив актуальності. Державну монополію наразі спостерігаємо лише на теренах колишнього СРСР, що і зрозуміло, враховуючи той спадок жорсткої централізації, який залишила нам комуністична держава. Втім, враховуючи специфіку деяких країн, не тільки пост-тоталітарні, але й супер-демократичні країни мають майже монополію на виготовлення нагород, зокрема, як не дивно – Сполучені Штати Америки.
Державний монетний двір США, U.S. State mint, не лише карбує розмінні та пам’ ятні монети, але й виготовляє пам’ятні медалі, нагороди, включно із вищою нагородою держави – Почесною медаллю Конгресу США, засновану 1862 р., під час Громадянської війни 1861-1865 рр. Перші двісті відзнак було виготовлено на старому, Філадельфійському монетному дворі. Нині державний монетний двір розташовано у столичному Вашінгтоні, федеральний округ Колумбія. Але без «приватного сектора» теж не обійшлося, так що систему розробки й виготовлення відзнак у США не можно визнати вповні монополізованою. У різні роки мінявся дизайн нагород, зокрема, одну з відомих версій Почесної медалі розробив один з кавалерів нагороди – генерал Гіллеспі; у дизайні різних моделей відзнаки було помічено славетну фірму Tiffany (т.зв. Tiffany Cross), William Willson&Sons та ін. Виготовлення відзнак теж не є до кінця монополізованим – фірма Lordship Industries на замовлення уряду США виготовляла нагороди, та навіть було ошрафована на 80000$ за виготовлення трьохсот Почесних медалей «наліво».
Якщо казати про країну, з під влади якої відокремилися американські колонії 1776 року, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, або скорочено Великобританію, яку у нас звично іменують просто Англією, то система британських нагород складалася протягом століть, і так само багатовікову історію мають традиції виготовлення нагород Британської корони. Попри наявність декількох монетних дворів по всій території Британських островів, останні виготовляють майже виключно мнети, пам’ятні монети та медалі та інші види продукції, що не пов’язані із нагородної системи корони та держави, що у випадку з монархією – одне і теж.
Власне ордени, медалі та інші візнаки честі у Великобританії виготовляються і на Королівському монетному дворі (Royal mint), і за королівськими патентами особливо довіреними приватними ювелірними домами, що мають почесну приставку до назви «Постачальник двору ЇЇ Королівської Величності». Це такі уславлені й давні виробники як ювелірний дім «Colingwood»; ювелірний дім «Garrard&Co» та деякі інші. Будь-який нагороджений може замовити свою відзнаку у ювелірів, головне щоб її зовнішній вигляд відповідав статутному.
Таку саму дуалістичну систему підходу до виготовлення державних нагород має і давня суперниця Великобританії, а від першої чверті XIX ст., — союзниця, Франція.
Нинішня нагородна система республіки склалася ще після Великої французької революції 1789 р. «Батьком» найвищої нагороди Франції – Ордену Почесного Леґіону, заснованого 1802 р., є Перший Консул Французської Республіки Наполеон Бонапарт, згодом – імператор всіх Французів Наполеон І. І, як це не дивно, у «імперії розуму» монополії на виготовлення вищих відзнак за державою не було закріплено ані тоді, ані зараз. Серед найвідоміших виробників французських нагород – ювелірний дім «Arthus Bertrand», що створено ще наприкінці XVIII ст. Втім, державний паризький монетний двір, Monnaie de Paris, також виготовляє окрім пам’ятних медалей, розмінних та сувенірних монет, і державні нагороди, хоча вироби Arthus Bertrand більш масові й популярні, хоча зустричаються і роботи Gaston Lemaitre, Adrien Chobillon (марку придбано Arthus Bertrand), Ouzille-Lemoine, Marius Delande та інші. Серед виробників вищих ступенів французьких нагород значаться і такі ґранди світового ювелірного мистецтва як Carthier.
Давні традиції німецьких нагород та їх виконання – підтвердження факту про демонополізованість системи виробництва нагород у німейццьких державах. Система розвинулася протягом століть і нині Федеративна Республіка Німеччина, у якій один федеральний і декілька земельних монетних дворів (зокрема, Гамбургзький та Баварський державний), замовляє нагороди у приватних виробників. Ця традиція настільки міцна, що навіть у тоталітарному Третьому Рейху нагороди нацистської держави, її партійного та поліцейського апарату, збройних сил тощо, виготовляли десятки державних та приватнх фірм. Після об’єдання Німеччини, ліквідації НДР та її державної монополії, разом над створенням нагород працюють і західно-німецькі фірми, і виробники з колишньої НДР із східних федеральних земель. Найбільш відомими виробниками модерних нагород ФРН є: Steinhauer&Luck (Ludenscheid); 1.Dresdner Madaillenmunze «Glaser&Sohn»; L.Chr. Lauer (Nurnberg); Liebknecht&Schurg; Schuler&Kun (Pforzheim); B.H. Mayer (Pforzheim); Wilhelm Deumer K.G. (Ludenscheid) та інші.
Такі ж тенденції стосоються більшої частини держав нинішнього Євросоюзу, де монополізм взагалі визнається недемократичним та неринковим явищем.
Та й з практичної точки зору, технології, що нині використовуються у виробництві найкращіх монетних дворів світу, різняться від ювелірних траицій створення орденів і відзнак, тому, власне, і склалася система, коли монетні двори, як правило, створюють вишукані колекційні зразки монет, настільних пам’ятних медалей, інших металевих виробів, а нагороди виготовляють інші підприємства.
Втім, про єдність системи казати не доводиться. У таких наближених, принаймні на парері, до західних стандартів державах, як Болгарія та Румунія, на монетні двори покладено монопольні функції виготовлення нагород, а одіозно централізована Руспубліка Білорусь на чолі з О.Г. Лукашенко взагалі не має монетного двлору і замовляє свої монети, медалі та нагороди за кордоном. Нараховується вже 13 закордонних монетних дворів та підприємств, на яких Білорусь замовляла нагородну продукція та монети, дизайн яких, щоправда, створено фахівцями Національного банку Білорусі.
Зовсім іншу систему спострігаємо на просторах колишнього СРСР. Найбільш наближеною до західних стадарів або повної децентралізації виготовлення агород, або вільного поєдання виготовлення відзнак державними монетними дворами та приватними виробниками, спострігаємо у державах Балтії. З усіх країн колишньої підрадянської Прибалтики лише Литовська Республіка закріпила право виготовлення нагород за державним Литовським монетним двором, Lietuvos monetu kalykla, англ. Lithuanian state mint. Хоча основною функцією монетного двору традиційно є випуск монет, медалей та іншої металевої продукції пам’ятного та сувенірного значення.
У Латвії та Естонії монетні двори зосереджені на виробництві монет та медалей. Виробницьтво державних нагород демоноползовано. Серед виробників вищих відзнак цих держав помічено виробників з Данії, Швеції, Фрації та інших західних держав,, а також місцеві приватні підприємства.
Найбільш монополізована система серед усіх пострадянських республік склалася, звісно ж, у найбільшої спадкоємиці СРСР – Російській Федерації. Маючи давні традиції централізації та монополізму, нагороди росії виготовляються на трьох державних підприємствах, що закріплено і законодавчо. За президентства В.В. Путіна 2007 було закріплено розміщення замовлень на виготовлення нагород на федеральному унітарному державному об’єднанні «Гознак» , що нараховує вісім підприємсв, у тому числі Московский та Санкт-Петербурзький монетні двори Гознака, та федеральному унітарному підприємстві Центр «Русские ремесла» Адміністрації Президента Російської Федерації (м. Ярославль). Російські монополісти виготовляють різні ступені нагород Росії згідно із цілим переліком законодавчих актів, указів та розпоряджень голови держави.
Ті самі монопольні функції у Республіці Казахстан виконує державне підприємство «Казахстанський монетний двір», розташований у м. Усть-Камєногорську. Як свідчать законодавчі акти Казахстану, монетний двір здійсную повний цакл виготовлення державних нагород країни – від дизайну до їх виготовлення.
Нагороди республік Середньої Азії, у першу чергу особливо коштовні ордени Туркменістану періоду правління Сапармурада Ніязова, виготовляються переважно в Росії.
Про походження нагород модерних республік Закавказзя – Грузії, Вірменії та Азербйджану, мовиться не часто, але з упевненістю можна сказати, що радше за все, Вірменія замовляє свої у Росії, Грузія – у країнах Заходу, а Азербайджан – на Заходи та у Туреччині.
І нарешті, повертаючись до України, можна з певністю сказати, що система державних відзначень України є і унікальною, і типовою для пострадянського простору. Унікальність державної нагородної системи обумовили політичні заворушення та дуже повільне становлення державної регулюючої системи розробки, прийняття, виготовлення та вручення державних нагород України.
Так з’явився з’явився комплекс «Відзнак Президента України», створений протягом 1994-1996 року, що у якості нагородної системи проіснував аж до прийняття у 2000 році «Закону України про державні нагороди України», коли усі відзнаки Президента нарешті стали повноцінними державними нагородами країни. У різні роки до створення спочатку відзнак Президента, а згодом державних нагород мали причетність як державні виробниче об’єднання «Українські ювеліри «ЗАТ «Київськй ювелірний завод»), Львівський ювелірний завод, так і приватні підприємства, такі як ТОВ «Герольдмайстер» та інші виробники.
Здавалося б, остаточно монополізація виробництва нагород мала б завершитися на етапі створення у структурі Національного банка України у 1998 р. Монетного двору на додачу до діючої з 1994 р. банкнотної фабрики, що призвело до створення Банктнотно-монетного двору Національного банка України. Законодавчо закріплена його монополія на виготовлення державних нагород. Хоча, дуалістичність підходу все одно має місце – адже частину тиражів нагород, а також знаки до Почесених звань України виготовлялися і львівським ювелірним заводом, і ТОВ «Герольдмайстер».
Підводячи підсумки, можемо констатувати, що у світі скалалася система створення державних нагород трьої головних типів:
1. Монополістична, характерна більше для частини країн колишнього СРСР та країн «третього світу;
2. Змішана, де поєднуються паралельно діяльність державного виробника та приватного, при явному доінуванні у галузі виготовлення монет та пам’ятних медалей монетних дворів з одного боку, та при більш активному залученні приватних виробників.
3. Ліберальна, де нагороди створюються на замовлення урядів держав переважно приватними фірмами.
Можемо констатувати, що Україна нині знаходиться десь посередині між №1 та №2, що є досить типовим для країн з перехідним типом економіки, системою демократичного правління з елементами коливань то диктату, то до анархії та неусталеними поглядами на правила й порядок відзначення видатних громадян державними нагородами. У даному випадку, виготовлення нагород є прямим відзеркаленням нестабільної системи державної нагородної системи та відсутність єдності суспільства у сприйнятті цієї нагородної системи. Отже, виробники нагород – лише заручники певного стану держави. А як казав класик, «Коні невинні…»

Похожие статьи

Блок

Блок