Актор Ярослав Шахторін поділився захоплюючими історіями про те, як він майже потонув під час зйомок, як самостійно виконує трюки та про забавні випадки, що траплялися на майданчику.
Актор також розповів про свій досвід роботи в серіалі "Ворон та Воробйов", поділився спогадами про дитячі мрії та обговорив актуальні виклики сучасності.
Популярний 25-річний актор Ярослав Шахторін має солідний акторський доробок. Він іграв ролі в понад 30 проєктах, серед яких "Жіночий лікар. Нове життя", "Люся-інтерн", "Новенька", "Друзі", "Конотопська відьма".
Вже 23 вересня о 20:15 на телеканалі 2+2 вийде комедійний детектив "Ворон та Воробйов", який був знятий ще до початку повномасштабного вторгнення. Ярослав зіграв одну з головних ролей - приватного детектива Андрія Воробйова, який разом з напарником Вороном, якого грає Володимир Ращук, намагається розшукати бандитський сейф з п'ятдесятьма мільйонами доларів.
У спеціальному інтерв'ю для ТСН.ua актор поділився цікавими подробицями про процес зйомок, згадав кумедні ситуації на майданчику та розповів про випадок, коли ледь не опинився під водою.
Ярославе, у свої 25 років ви вже встигли зіграти багато ролей. Чи з дитинства у вас була мрія стати актором?
- Серйозно задумався про це від 9 класу. До цього я гарно вчився, щоб стати лікарем, а потім пішов до театрального гуртка. Ще грав у шкільний КВК. Мені це дуже подобалось, тому після закінчення школи вирішив вступити до Київського національного університету культури та мистецтв на факультет актора театру та кіно. І вже пізніше прийшло розуміння кіновиробництва, специфіки роботи, відчуття себе в кадрі. Я отримав роботу, яку люблю, від якої отримую задоволення, за яку мені ще й гроші платять.
- Який він, ваш герой Воробйов?
Він просто неймовірний! Воробйов – це український аналог Шерлока Голмса, який підходить до розв'язання проблеми з дистанції 26 кілометрів і під особливим кутом зору. Він володіє унікальним мисленням. Трохи соціопат, можливо, й з певними аутичними рисами. Не хочу розкривати всі секрети, але це справді багатогранний персонаж, грати якого було дуже цікаво.
Ворон, якого втілив на екрані Вова Ращук, виявився не менш вражаючим. Наше знайомство відбулося на кастингу, і між нами відразу встановився чудовий контакт. Після завершення зйомок ми стали дуже близькими, і хоч спілкуємося нерегулярно, підтримуємо зв'язок. Я знайшов людину, з якою не лише приємно працювати, але й комфортно проводити час.
Коли почалася велика війна, Володимир вирушив на фронт. Чи мали ви можливість зустрітися?
Я навідався до нього в лікарню в Києві, коли Вова проходив реабілітацію після травми. Ми весело згадували ті часи, коли все здавалося простим і радісним, а він, під час зйомок серіалу, відкрив мені світ азійської кухні.
Одного разу у нас був день зйомок у Києві, на Байковому кладовищі. Як людина, що відчуває емоції інших, я відчула там великий дискомфорт: ноги підкошувалися, а сльози вже котилися з очей — так хотілося додому. Особливо важко було, коли я бачила таблички з датами смерті наших героїв... Перед цим ми знімали сцену в китайському ресторані. Вова, справжній фанат східної кухні, запропонував: "Давай візьмемо глазуровану курочку та ще щось і на Байковому, у перерві, перекусимо". Я буквально остовпів від цієї ідеї: як можна їсти на кладовищі?!
Отже, коли Вовчик опинився в лікарні, я підготував кілька рулетів, зібрав різні ласощі і вирушив до нього.
- Правда що він врятував вас, коли ви ледве не втопилися під час знімань?
В одній із серій ми опинилися в ситуації, коли потрібно було зануритися в крижану воду в листопаді. Сцена виглядала так: Вова, немов аквамен, виходить з води, тримаючи щось у руці. Чим ближче він підходить до берега, тим ясніше стає, що це його партнер. Цей момент виявився для мене справжнім випробуванням. Вова, який раніше займався моржуванням, пірнає і виринає без жодних проблем, тоді як я, занурившись, відчуваю, як холод пронизує мене, і ледве можу дихати. Задумане не виходить — повернутися на поверхню. І тут він спокійно каже: "Ярічек, я тебе трохи притоплю, але не лякайся, я тебе витягну". Я знову занурююсь, але знову не можу впоратися, і врешті-решт Вова просто притискає мене до дна і буквально виштовхує з води. Ті 7-9 метрів до берега здавалося, що тривають вічність.
- Ваш герой уникає бійок, а вам доводилося битися в реальному житті?
- Я ріс в Нікополі. Коли вчився в 9 класі, ми з другом пішли на махач - стінка на стінку. Під мостом тоді зібралося дуже багато людей, понад сто точно. Було якось тривожно. Мій однокласник прихопив кастет. І ось вже має початися серйозна бійка, як раптово з'являється міліцейська баклажанна "дев'ятка", підлітає до юрби, з неї виходять міліціонери, в цей момент всі пацани різко зникають. Однокласник зі словами "Ярік, потримай кастет" теж біжить. До мене підходить міліціонер і каже: "А що це ти тут з кастетом робиш?". Коротше, з бійками в мене не склалось. Я намагаюсь уникати конфліктних ситуацій, або вирішувати їх мирно.
У одному з епізодів ви мчите на мотоциклі. А чи робите це в реальному житті?
- Звісно, тільки прав в мене немає. Мій батько обожнює мотоцикли, займався мотокросом. То ж я теж трохи їздив і зараз люблю показати, що я вмію, поганяти. Навіть доводилося сперечатися на майданчику, доводити, що я можу це зробити самостійно, без каскадерів. Ой, це була така смішна серія - я грав відомого молдавського байкера. Трохи відірвався в цьому образі. Щоправда, на старті я був не як Антоніо Кайролі (відомий італійський мотогонщик), але ж було круто. Не буду розкривати деталі, але жовта "Хонда" залишилась цілою.
Яка ваша майстерність як каскадер? Що ви вмієте виконувати?
Протягом трьох років я вивчав різні бойові мистецтва, а в університеті займався фехтуванням. Крім того, я бігав з Університету культури на додаткові заняття з трюкової підготовки в Карпенка-Карого, тому маю певний досвід у цій сфері. Що стосується верхової їзди, то я займався цим лише кілька разів за все своє життя. Я завжди прагну динаміки в кадрі і готовий до активних дій. Особливо приємно, коли мій партнер на майданчику також енергійний і азартний — тоді виходять вражаючі сцени. Ми ж усі знаємо, як любимо американське кіно та блокбастери з яскравими моментами. Однак коли справа доходить до того, щоб створити щось подібне, іноді щось іде не так.
Що для вас є актуальним у цей момент?
- Не люблю цей вираз. Ми не знаємо напевно, що на нас чекає через два тижні. То чому сьогодні не відсвяткувати день народження чи весілля, не влаштувати те, що зробить тебе і твою родину щасливими саме зараз? Чому не зняти комедію і цим трохи розважити людей, подарувати позитивні емоції? Зараз такий буремний час... Але, мабуть, не на часі торт за 350 тисяч гривень, влаштовувати салюти чи щось таке помпезне. На часі, кіно, театр, нові проєкти... Щасливий, що наше кіновиробництво оживає, маю нові цікаві ролі.
Одного разу Діма Суржиков, котрий виконував роль брата мого персонажа у "Вороні та Воробйові", запитав мене: "Як тобі грати одну з головних ролей? В твоєму віці я не мав такої можливості, адже в основних ролях знімалися лише росіяни". Мене радує, що в Україні нарешті отримали можливість грати українські актори та створювати якісний місцевий продукт. Це абсолютно справедливо і логічно, зважаючи на час, що настала пора знімати позитивні історії про те, як добро перемагає зло.
