Чому суперник Санду на молдовських виборах має потенціал для успіху та які його погляди на війну і Україну

Румун за паспортом. Гагауз за національністю. Молдованин за місцем кар'єри та ще одним паспортом. Прокурор за фахом. Кандидат від проросійської Партії соціалістів на виборах президента Республіки Молдова.

Це все - про Александра Стояногло, кандидата у президенти Молдови, який має шанси перемогти у Маї Санду у другому турі виборів.

Дізнайтеся більше про цього політика та його погляди на війну і Україну в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка під назвою "ЄС, комунізм та новий погляд на Україну". У ній розглядається постать Стояногло, який має шанси на перемогу на виборах у Молдові. Ось короткий виклад основних ідей статті.

Александр Стояногло з'явився на виборах несподівано. Він дуже далекий від "цінностей" Партії соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ), яка його висунула, а його кампанія не вирізняється щирістю.

Проте лідер соціалістичної партії Ігор Додон змушений був відмовитися від участі у виборах.

Стояногло не є трибуном і не володіє успішним досвідом у публічній боротьбі.

Усі спроби провести вибори в його рідній Гагаузії (останній раз - у 2015 році) завершилися для нього катастрофічною поразкою.

Так, він брав участь у парламентських виборах 2009 і 2010 років, але тоді його обрання відбувалося за партійними списками, що не вимагало активного залучення до агітаційної діяльності. З тих пір він так і не здобув звичної для кандидатів політичної харизми. Проте результати виборів засвідчили, що його виборцям цього виявилося достатньо!

Олександр Стояногло - прокурор, який пройшов усі етапи своєї кар'єри в цій сфері.

Протягом періоду з 1992 по 2007 рік він невпинно працював у системі прокуратури, залишивши її на посаді заступника генерального прокурора Молдови.

Впродовж усього цього періоду Александр Стояногло продовжує залишатися абсолютно ненадійним у публічному полі.

Після недовгого стажу в адвокатській професії він несподівано виявляється в політичній арені. І що цікаво, він приєднується до тієї сили, яка була одним із противників соціалістів на чолі з Додоном та його командою.

Відповідно до результатів позачергових парламентських виборів у Молдові, які відбулися після революції 2009 року, Александр Стояногло отримав статус депутата від проєвропейської Демократичної партії та зайняв посаду віцеспікера парламенту.

Наступного року на ще одних позачергових виборах - знову обрався до парламенту від Демпартії та очолив комітет з нацбезпеки, оборони і громадського порядку.

Цей етап відіграв значну роль у сучасній кампанії Стояногло.

Кандидат, представляючи проросійську партію, постійно акцентує свою позицію на підтримці інтеграції Молдови до Європи.

І це не сприймається виборцями Молдови як ознака політичної шизофренії чи чогось подібного. Навпаки, це перетворилося на електоральний козир Стояногло.

Чи є проєвропейські настрої Стояногло справжніми? В Молдові спостерігачі висловлюють певні сумніви з цього приводу, проте конкретних і переконливих аргументів, які могли б це підтвердити або спростувати, наразі не існує.

Єдиним голосуванням, яке викликало широкий резонанс у парламенті, стало рішення молдавських депутатів про засудження комуністичного режиму. У цьому голосуванні, що відбулося в 2012 році, нинішній кандидат не підтримав своїх проєвропейських колег.

Проте існують обставини, які також можуть зашкодити Стояногло. Це не лише обґрунтовані підозри у його ймовірній корупційній діяльності, а й непряме заступництво з боку прокремлівського політика-втікача Ілана Шора, а також його гагаузьке походження і недостатнє володіння румунською мовою.

Політика, яку реалізуватиме президент Стояногло в разі успіху на виборах, залишається дещо незрозумілою. Незважаючи на численні (і цілком обґрунтовані) закиди на його адресу, варто визнати, що він дійсно не є агентом Кремля – ані у відкритій, ані в прихованій формі.

Але й щиро проєвропейським політиком він також точно не є.

Протягом усієї кампанії він жодного разу не вжив термін "російська агресія проти України", і навіть перед своїм висуненням на вибори, незважаючи на заявлену "європейськість", не зміг відверто засудити злочинне вторгнення Росії.