Експерт Фрід зазначає, що існують методи, які можуть дозволити Сполученим Штатам та Європейському Союзу підвищити тиск на Російську Федерацію.
Даніїл Фрід, колишній координатор Держдепартаменту США з питань санкційної політики, поділився своїми думками про майбутнє підтримки України з американським ведучим Антоном Борковським в програмі "Студія Захід" на каналі Еспресо. Він також обговорив питання санкцій, накладених на Росію та Іран.
Наразі на порядку денному стоїть питання надання дозволу нашим військовим на використання зброї, що походить з США, Великої Британії та інших країн Євроатлантичної спільноти, для нанесення ударів по військовим об'єктам на території Російської Федерації. Окрім цього, важливою є ще одна тема – забезпечення достатньої кількості далекобійних систем озброєння. Мене цікавить, які труднощі виникали на шляху отримання цього дозволу для України? І яким чином це може вплинути на загальний хід війни?
Сподіваюся, що уряди США та Великої Британії скасують обмеження на надання Україні далекобійної зброї для її самозахисту.
На мою думку, Україні слід дотримуватись норм ведення війни, не підпорядковуючись жодним іншим обмеженням. Напад на Україну стався без належних підстав, і я впевнений, що адміністрація Байдена розглядає свої подальші дії. Сподіваюсь, що зовсім скоро буде ухвалено рішення про скасування цих обмежень.
Я розумію, що дехто стурбований російською ескалацією. Так, Росія має ядерну зброю. Але і ми її маємо. Ми повинні дозволити Україні захищати себе відповідно до законів ведення війни, але жодні інші обмеження не є доцільними.
Свого часу 100 років тому польський прем'єр-міністр Падеревський, звертаючись до своїх британських колег з проханнями про зброю та амуніцію, казав, що поляки платять кров'ю за те, щоб втримати Версальський порядок. Так само і зараз Україна платить своєю кров'ю, щоб втримати світовий порядок. Ми потребуємо тіснішої співпраці, чіткішої та спільної стратегії, аби Україна якнайшвидше могла перемогти. Яке ваше бачення до того, що називається планом української перемоги?
Ви абсолютно праві, що Україна веде боротьбу за цінності, які ми звикли вважати основою Вільного Світу. Це стосується принципів, які забороняють країнам посягати на суверенітет інших заради загарбництва, а також ідеї, що імперії не повинні існувати, натомість мають бути національні держави, що співіснують у мирі та дотримуються норм міжнародного права. Безперечно, Україна прагне саме цього, отримуючи підтримку від Сполучених Штатів, Великобританії та інших країн, які ми зазвичай об'єднуємо під терміном "вільний світ".
Росія, з іншого боку, бореться за імперію - путінську імперію жадібності та марнославства, російську імперію гноблення інших народів. Це не шлях до стабільності, це шлях до вічного конфлікту.
Україна справедливо підкреслює, що її боротьба є спільною для всіх нас. Перемога України стане тріумфом для всього вільного світу.
Щодо політики санкцій та її наслідків, можна зазначити, що американські та європейські обмеження реалізуються досить повільно. Проте, коли представники Кремля все частіше закликають до скасування санкцій, це лише підкреслює критичний стан російської економіки. Вона наразі фактично стагнує. Однак Китай та Індія виявляють готовність підтримати Росію, що свідчить про те, що певні країни прагнуть взаємодіяти з Росією, купуючи дешеві ресурси. Це, у свою чергу, затримує прояви шокового впливу на економіку. Важливо зауважити, що вторинні санкції починають діяти з великою силою. Які ж є шанси на те, що російські компанії будуть змушені платити ще більше? Яка модель взаємодії може бути застосована до Росії, Китаю та тих держав, які підтримують армію агресора?
Санкції, запроваджені Сполученими Штатами, Європейським Союзом та державами G7 проти Росії, суттєво вплинули на економіку країни. Вони створили додатковий тиск на російські військові можливості, однак цей вплив не виявився настільки руйнівним, як очікувалося.
Запровадження санкцій нагадує гру: ви їх запроваджуєте, а об'єкт санкцій намагається їх уникнути, ви намагаєтеся боротися зі способами ухилення, а відтак об'єкт знаходить нові способи їх уникнення. Ось що це відбувається саме зараз.
У червні та серпні адміністрація Байдена запровадила нові санкції, спрямовані проти тих, хто їх обходив раніше. Це хороші кроки, але їх недостатньо. Є способи, за допомогою яких Сполучені Штати і Європа можуть посилити тиск на Росію.
Наприклад, Сполученим Штатам і Європейському Союзу слід терміново ухвалити рішення щодо використання заморожених російських державних активів на підтримку України. Я вважаю, що доцільно було б використати всю цю суму, яка становить близько 280-300 мільярдів доларів, для надання допомоги Україні.
Альтернативне рішення, з яким погодилася "Велика сімка", полягає в передачі Україні принаймні частини прибутків, отриманих від заморожених активів, що становить близько 50 мільярдів доларів. Це, безсумнівно, значна сума, але я все ж наполягав би на необхідності використання всієї суми заморожених російських активів для підтримки України. Ось що можуть зробити Сполучені Штати та Європейські держави.
Інший крок, який ми можемо реалізувати, – це збільшити тиск на реалізацію російської нафти. Обмеження цін, які накладені на продаж російської нафти, серйозно вдаряють по її економіці, проте країна знаходить способи уникати цих обмежень.
Нам слід зосередити наші зусилля на обмеженні фінансових ресурсів Росії, зокрема через нафтогазову галузь та інші джерела прибутку. Ключовим завданням є знайти дієві методи для зменшення їхніх доходів, включаючи введення нових санкцій та запровадження бар'єрів для експорту нафти.
Щодо третіх країн, таких як Китай, які постачають військову продукцію та технології подвійного призначення Росії, нам слід посилити тиск шляхом впровадження більш суворих вторинних санкцій. Це не повинно стосуватися лише китайських підприємств, а також фінансових установ, що співпрацюють з Росією. Важливо забезпечити, щоб підтримка Росії стала менш привабливою і економічно невигідною для цих країн.
Як ви зазначили, санкції не викличуть миттєвого занепаду економіки, проте вони можуть створити тривалий тиск, який зменшить можливості Путіна в підтримці цієї незаконної та аморальної війни.
Мене цікавить ваша думка щодо стратегії стримування Ірану. Нещодавно з’явилася майже підтверджена інформація про передачу іранських балістичних ракет Росії. Це рішення Ірану є хибним, і за нього потрібно буде відповісти. Однак нас справді турбує те, що режим аятол і кремлівська влада починають налагоджувати військову співпрацю.
Ви абсолютно праві: на сьогоднішній день Росія та Іран виступають в ролі спільників. Виникла певна вісь авторитаризму. Китай, Росія та Іран об'єднуються з іншими державами, які відкидають ідею Вільного Світу і вважають, що підтримка Росії у її зусиллях відновити імперські амбіції є виправданою, оскільки ці країни вірять у концепцію імперій та сфер впливу.
Іран хоче бути великою державою на Близькому Сході, Росія хоче домінувати на пострадянському просторі та колишніх територіях Центральної та Східної Європи, а Китай хоче знову поглинути Тайвань.
У свою чергу, держави, які цінують свободу, як-от Україна, Польща, країни Європейського Союзу, Великобританія, США та інші вільні нації, дотримуються принципів, що спираються на мир, співпрацю та суверенітет. Це не є проявом наївності, як може здаватися на перший погляд, а основа стратегій, які формувалися протягом другої половини XX століття і залишаються актуальними й у сучасному світі.
Ми розділяємо ці цінності з Україною, адже усвідомлюємо, що оборона свободи та демократії є критично важливою не лише для України, але й для наших власних національних інтересів. Це переконання поділяють Польща, США, Україна та багато інших держав, оскільки альтернативи цьому ми не маємо.
Таке бачення вільного світового порядку протиставляється імперському. Це краща та ефективніша система. Однак саме цей порядок ненавидить Путін, і саме його намагаються зруйнувати його союзники, такі як Іран.
Легко висловити думки, але важче втілити їх у життя. Висловлюватися про вільний світовий порядок простіше, ніж протистояти тиранам і агресорам, які намагаються його знищити. Тим не менш, ми маємо серйозно сприймати виклики, що постають перед нами, оскільки багато в чому залежить від підсумків війни між Росією та Україною.
Як громадянин США, можу стверджувати, що якщо Україна здобуде перемогу, це призведе до зменшення глобальних проблем. Підтримка України — це не просто акт благодійності, а питання наших власних інтересів, адже наші цінності тісно переплітаються з її успіхами.
Розгляньте альтернативні методи, які можуть сприяти змусити представників Кремля сісти за стіл переговорів.
У країнах Заходу продовжуються обговорення щодо надання підтримки Україні. Є голоси, які запевняють, що досягнення перемоги у конфлікті є неможливим і що Росія врешті-решт досягне своїх цілей. Відтак, пропонують зробити акцент на якнайшвидшому укладенні миру на умовах Москви, щоб припинити бойові дії.
Екс-президент Дональд Трамп у ході дебатів з Камалою Гарріс висловив думку, що його мета полягає не в перемозі України, а в досягненні миру, ймовірно, на умовах, вигідних Путіну. На Заході існує чимало прихильників подібної точки зору. Тим не менш, керівники основних європейських держав і адміністрація Байдена продовжують активно підтримувати Україну.
В даний момент українці висловлюють занепокоєння через затримки в американських рішеннях стосовно військових систем та повільні поставки. Я цілком розумію ці побоювання і поділяю їх. Проте, адміністрація Байдена вже здійснила чимало для підтримки України, так само як і, наприклад, Німеччина. Хоча іноді позиція Німеччини виглядає мені не зовсім зрозумілою, вона також зробила значний внесок у допомогу Україні. Польща також активно підтримує Україну. Українці не залишилися на самоті у своїй боротьбі.
Дискусії на Заході зрозумілі, але їх необхідно завершити ухваленням рішення про продовження підтримки України. Під час передвиборчих дебатів Камала Гарріс впевнено та неодноразово висловила свою підтримку цієї ідеї. Вона розкритикувала Дональда Трампа, зазначивши, що він готовий приймати компліменти від диктатора Владіміра Путіна, що може завдати серйозної шкоди Україні та створити загрозу для Польщі та всієї Європи. Гарріс використовувала риторику американських президентів, таких як Гаррі Трумен і Рональд Рейган, які боролися за свободу і протистояли агресивним режимам. Багато українців відзначили б, що це гарні слова, але американці повинні проявити більшу швидкість і рішучість у підтримці України. І я з ними згоден.
Як я вже зазначав раніше, сподіваюся, що США та Великобританія знімуть обмеження на використання Україною далекобійної зброї проти території Росії. Україна має повне право на самооборону, і Росія не може розраховувати на безпеку своїх кордонів, коли вона здійснює агресію проти України, вбиваючи мирних громадян і тероризуючи населення бомбами, ракетними ударами та атаками на енергетичну інфраструктуру, що тільки погіршує умови життя українців.
Росії не слід мати жодних особливих привілеїв. Сподіваюся, що незабаром Сполучені Штати скасують ці обмеження.
Мені було приємно чути, як Камала Гарріс виступила на захист свободи України. Це свідчить про те, що не лише Джо Байден підтримує Україну, але й молоде покоління американських лідерів також розуміє, що боротьба України є нашою спільною справою.
З'явилися нові відомості про можливість проведення другого форуму, присвяченого Формулі миру, ще в цьому році. З'явилися припущення, що на заході можуть бути присутніми представники держави-агресора. Які, на вашу думку, шанси на успішність другого Саміту миру?
На мою думку, українська дипломатія продемонструвала високий рівень професіоналізму під час недавнього мирного саміту у Швейцарії. Україна обрала стратегічний підхід, прагнучи досягти якомога більшого консенсусу в питаннях, які можуть об’єднати максимальну кількість держав, зокрема тих, що належать до Глобального Півдня. Я вважаю, що українці успішно впоралися з цим викликом. Вони змогли досягти значного прогресу у залученні чи утриманні підтримки рішень саміту. Принаймні, країни на кшталт Індії та Бразилії, хоч і не підписали фінальну декларацію, все ж таки виявили інтерес, беручи участь у заході.
Тому я вважаю, що Україна має всі шанси досягти ще більших успіхів на майбутньому мирному саміті. Успіх можна трактувати як об'єднання великої кількості країн, які готові підтримати якомога більше узгоджених позицій України. Я не можу сказати, якою буде угода про припинення війни, адже я американець і це не в моїх компетенціях. Які саме умови будуть прийняті — це питання, яке повинні вирішити самі українці. Я не знаю, як завершиться цей конфлікт, але точно можу сказати, що не буде так, щоб над Києвом замайорів російський стяг. Цю можливість Путін вже втратив.
Ми, західні країни, повинні активно готуватися до зміцнення обороноздатності України, щоб унеможливити будь-які спроби Росії відновити свою агресію після закінчення цієї стадії конфлікту. Україні не слід залишатися у так званій сірій зоні — у території ризику, що розташована за межами НАТО та Європейського Союзу. Ці сірі зони слугують сигналом для нових атак з боку Путіна.
Зараз, щоб приєднатися до Європейського Союзу, Україна повинна відповідати вимогам ЄС. Для вступу до НАТО потрібна домовленість щодо того, як Альянс може допомогти Україні захищати себе. Ми на Заході повинні усвідомити, що стабільність у Європі залежить від того, чи стане Україна частиною нашої спільноти. Якщо цього не відбудеться, Росія обере зручний момент для свого наступного удару.
Саме з цієї причини в 90-х роках НАТО вирішило розширити свої ряди, запросивши до альянсу нові країни, які стали незалежними після розпаду Варшавського договору. Це рішення було обумовлене усвідомленням того, що наявність сірої зони створює не стабільність, а постійну загрозу російської агресії. Безперечно, для цього знадобляться зусилля самих українців. Автоматичне право на членство в Європейському Союзі не існує – Україні потрібно відповідати певним критеріям. Проте я впевнений, що після завершення війни український народ вимагатиме реформ, які відповідатимуть їхнім великим жертвам. Вони прагнутимуть створити європейську Україну, і я вірю, що українці здатні досягти цієї мети.
Ми повинні допомогти Україні досягти цієї мети. Її майбутнє має бути пов'язане з НАТО та Європейським Союзом. А що стосується майбутнього Росії, то воно повинно залежати від вибору російського народу.
