Курська операція Збройних сил України є важливим геополітичним кроком.

Операція Збройних сил України на Курщині демонструє вражаючу організацію. Існують три ключові принципи війни: перший – це концентрація військових сил і ресурсів, другий – скоординована діяльність усіх військових підрозділів, а третій, що має відношення до Курської операції, – це несподіваний удар. Російську розвідку вважали найефективнішою у світі, але Україні вдалося приховати підготовку атаки кількох бригад ЗСУ на їхню територію. З точки зору військової стратегії, це вражає. Другим важливим аспектом є геополітичний: остаточно розвінчується міф про те, що напад на ядерну державу неможливий. Виявляється, це цілком здійсненно. Де ж були ядерні удари у відповідь? Їх не відбулося. Третій аспект – ми не маємо наміру анексувати Курщину чи встановлювати там свою адміністрацію. Таким чином, операція наших Збройних сил є лише геополітичним маневром. Переговори неминуче розпочнуться, і цього не варто остерігатися. Проте вони не будуть безпосередніми. Це не будуть прямі переговори між Україною і Росією; вони проходитимуть в рамках нової угоди між Україною, Туреччиною та кількома країнами-гарантами: США, Великою Британією, Францією та іншими західними державами. Отже, у ході цих можливих переговорів ми матимемо сильну позицію, керуючись давнім римським принципом Quid pro quo – "Щось на щось". Рано чи пізно ми точно порушимо питання обміну територіями. Землі, які нині контролюються нашими військовими, можуть бути потенційно обміняні на Запорізьку атомну електростанцію, що розташована на конкретній ділянці.

Курська операція також принесла значний іміджевий удар по Путіну. Вона продемонструвала кілька важливих аспектів. Перший з них - Росія виявилася не готовою до опору. Пригадуємо, як виглядала ситуація в Херсоні та його околицях, коли туди зайшли російські окупанти. Місцеві жителі активно протестували, висловлюючи свої вимоги словами "Йдіть додому! Забирайтеся геть!" Натомість, подібні події не відбувалися в Росії, що є суттєвим моментом.

Другий аспект має балістичний характер, оскільки Курщина є важливим транспортним вузлом. Ще один чинник – це спроба відвернути увагу противника від ключових плацдармів. На Покровському напрямку наступальні дії ворога значно сповільнилися. У підсумку, це можна вважати комплексною, надзвичайно успішною та ретельно спланованою операцією.

Ситуація на Покровському напрямку є досить прозорою. У жовтні 2023 року російське командування сформулювало чітке завдання: досягти адміністративних кордонів Донеччини. Чи зможуть вони реалізувати цей план - покаже лише час. Ворог визначив кілька ключових термінів. Перший - грудень минулого року, який ми зірвали. Другий - вибори президента РФ Путіна у березні 2024 року, також не відбулися. Третій - інавгурація Путіна, яку ми також зірвали. Четвертий - День перемоги, що також не відбувся. Наступний важливий термін, ймовірно, припаде на день народження Путіна у жовтні. Ми ретельно стежимо за подіями в Донеччині та Курщині, але нових оперативних і тактичних елементів там немає.

Дуже важливо, щоб партнери України дозволили бити західною зброєю вглиб території Російської Федерації. Бо ворог як використовував армійську авіацію з перших днів повномасштабної війни, так використовує її донині. Дозвіл бити вглиб Росії вирішив би питання найперше гелікоптерів Мі-24 і Ка-52, які мають величезний спектр озброєнь, можуть брати на борт до двох авіабомб, типу ФАБ-250.

Отримані від наших партнерів ракети мають радіус дії 250 кілометрів, що дозволяє нам впливати на численні спеціалізовані військові об'єкти, розташовані в середній частині Росії. Якщо б ми почали їх знищувати, це значно полегшило б наші військові зусилля. Проте, це не означає, що ситуація на фронті змінилася б кардинально. Для досягнення суттєвих змін необхідно вирішити питання використання авіаційних бомб, починаючи з ФАБ-150 і завершуючи ФАБ-1500. Ці бомби застосовує літак Су-34, який має бойовий радіус близько 700 кілометрів. Важкі крилаті ракети, такі як AGM-158 JASSM, здатні досягати аеродромів на території Росії, і їх можуть використовувати F-16 або безпілотники. Цю проблему ми поки що не вирішили. Крім того, питання логістики, зокрема постачання до окупованих територій північного угрупування "Сєвєр", можна було б суттєво поліпшити за допомогою ракет з радіусом дії 300 кілометрів. Це зменшило б транспортні можливості противника, адже залізничні колії відновлюються досить швидко.

У межах 2,5 тисяч кілометрів - таку відстань здатні долати наші сучасні ударні безпілотники - розташовано 42 значних склади на території Російської Федерації. Це досить значна кількість. Один із найбільших і найновіших складів у Тверській області отримав пошкодження щонайменше на 75 відсотків. За найоптимістичнішими оцінками, на цьому складі зберігалося близько 30 тисяч тонн боєприпасів, що еквівалентно 2,5 тисячам вагонів, або ж 10 місяцям активних бойових дій. Дослідження підтвердили, що енергія, вивільнена під час вибуху, становила від 10 до 15 кілотонн, що можна порівняти з вибухом першої атомної бомби, скинутої на Хіросіму. Це призведе до зниження постачання снарядів для угрупування "Сєвєр", яке має на меті витіснити нас із Курського плацдарму, на 70 відсотків. Хоча дрони стали серйозною ударною силою у війні, артилерія все ще є основним знаряддям ведення бойових дій - близько 80 відсотків всіх ударів здійснюється саме нею, і неможливо уявити, що дрони зможуть її повністю замінити. Важкі снаряди, вага яких коливається від 40 до 50 кілограмів, містять від 5 до 7 кілограмів вибухівки, а їхня швидкість варіюється від 600 до 930 метрів на секунду, що ускладнює їх перехоплення. Крім того, радіоелектронна боротьба не має жодного впливу на снаряди, тоді як всі безпілотники є радіокерованими, що робить їх уразливими для коригування. Успішне знищення ворожих складів дронами є значним досягненням і спростовує міф про здатність росіян створювати артилерійські склади, які нібито можуть витримувати ядерні удари. Якщо дрони змогли завдати таких втрат, то що сталося б у разі запуску кількох важких ракет? Головний висновок - це серйозний удар по російській системі протиповітряної оборони. Зенітно-ракетні комплекси С-300, С-350 та С-400 не змогли впоратися зі своїми завданнями. Це суттєво позначається на російському експортному потенціалі. Підсумки 2023 року свідчать про те, що Росія вперше з 1960-х років втратила свою другу позицію у світі як постачальник зброї, поступившись Франції. Проте не слід забувати, що РФ продовжує виробляти близько 150 тисяч снарядів на місяць - це найвищий показник у світі, тоді як американці планують досягти 80 тисяч лише наступного року. Крім того, Росії частково допомагають Іран і Китай, тому говорити про снарядний голод ворога було б некоректно. Однак втрати відчутні: якщо влітку 202-го року росіяни мали в наявності 45-80 тисяч снарядів на добу, то зараз ця цифра знизилася до 10-15 тисяч, що є значною перевагою на нашу користь.

Навчання російського військово-морського флоту "Океан-2024", в яких бере участь Китай, є відповіддю на нещодавні випробування міжконтинентальної балістичної ракети Minuteman III США, здатної досягти території Росії. На сьогоднішній день російський флот не має потужностей, щоб конкурувати з американським. Найбільший російський авіаносець "Адмірал Кузнєцов" не виходив у море вже впродовж восьми років і більше не зможе цього зробити, оскільки його екіпаж був переформований у механізований батальйон та відправлений на фронт в Україні. Важкий крейсер "Петро Великий", озброєний ракетами "Граніт", також втратив статус бойового корабля і був списаний. Залишається лише підводний ракето-ядерний флот, зокрема новітні розробки під крилаті ракети "Калібр" та малі ракетні кораблі класу "Каракурт", які придатні для використання в Чорному та Азовському морях, але не здатні забезпечити ефективний океанський опір. Таким чином, маневри "Океан-2024" є спробою підтримати позитивний імідж в умовах несприятливої ситуації. Важливо зазначити, що в найближчі десятиліття Китай, ймовірно, перевершить Росію у розвитку надводного флоту, хоча російський підводний флот залишатиметься на прийнятному рівні ще щонайменше 20 років.

Щодо прогнозів на зимовий період 2024/2025 року, нам необхідно витримати до листопада, коли почнуться дощі. Це призведе до зволоження ґрунту, що ускладнить розгортання військової техніки противника, зокрема танків і броньованих машин. Вага танка коливається від 36 до 43 тонн, а броньовані машини важать близько 12-13 тонн. У такій ситуації ми перейдемо в режим "вогневої рівноваги". Подібні ситуації вже траплялися двічі, і, ймовірно, так буде і цього року. Щоб мати можливість розгорнути нашу техніку, нам знадобиться щонайменше три тижні із морозами в 15 градусів, щоб земля промерзла. Проте за останні дві зими такі умови не спостерігались.