Промисловий сектор Німеччини потребує сировини. Хто стане її постачальником?

Ділові інститути Німеччини висловлюють занепокоєння щодо забезпечення сировини в країні. Імпорт з Росії зупинився, а залежність від Китаю може бути ризикованою. Одним із варіантів вирішення цієї проблеми є установлення партнерських відносин з Казахстаном та Сербією.

Німеччина залишається потужною завдяки своїй промисловій основі, проте для її сталого розвитку необхідні відповідні сировинні ресурси. Нестабільність в постачанні може загострити вже існуючі тривожні явища, які ведуть до процесів деіндустріалізації в країні. У зв'язку з цим, 11 листопада в Берліні відбулася конференція, організована Федеральним об'єднанням німецької промисловості (BDI), яка була присвячена питанням сировинної безпеки Німеччини.

Це був восьмий за рахунком "Сировинний конгрес" BDI, перший відбувся ще 2005 року, тож ділові кола ФРН перейнялися цією проблемою вже давно. Однак два десятиліття тому вони були сповнені надій, що стратегічними постачальниками Німеччини стануть Росія і Китай, і значною мірою зробили ставку на ці дві країни. У результаті виникла серйозна і навіть небезпечна залежність, яку тепер доводиться долати.

"Ми повинні відверто зазначити: наша сировинна безпека наразі піддається небезпеці, як ніколи раніше", - підкреслив президент BDI Зіґфрід Руссвурм під час відкриття конференції. Він зауважив, що характер загроз змінився. Два роки тому, на попередньому "Сировинному конгресі", найбільшу тривогу викликало питання енергопостачання Німеччини, оскільки припинення поставок російських енергоносіїв призвело до "глибокої енергетичної кризи".

Проте той складний етап вже позаду. "У короткостроковій перспективі ми, як політики і представники бізнесу, успішно справилися з цією кризою. Проте в плані структурних змін ще багато роботи попереду", - підкреслив керівник BDI. Іншими словами, німецький великий бізнес виходить з того, що вдалося подолати тривалу залежність від постачань газу, нафти та вугілля з Росії. Проте розрив із таким важливим і давнім постачальником енергії вимагатиме суттєвих структурних змін не лише в німецькому енергетичному секторі, а й в економіці в цілому.

Тепер же головними є "побоювання, що щось подібне нам може загрожувати з критично важливою мінеральною сировиною", заявив Руссвурм, маючи на увазі, насамперед, метали і рідкісноземельні елементи. Він навів такий приклад: у разі раптової зупинки Китаєм експорту літію в Європу Німеччина може втратити до 115 мільярдів євро доданої вартості. А це - 15 відсотків усієї доданої вартості в обробній промисловості Німеччини.

Приклад, що стосується літію, глава BDI запозичив з дослідження, яке було виконано цим бізнес-об'єднанням у співпраці з консалтинговою фірмою Roland Berger. Результати цього дослідження були опубліковані безпосередньо перед "Сировинним конгресом".

"Після початку російської агресії проти України питання стратегічного постачання сировини знову стало надзвичайно актуальним. Водночас суттєво зросли обмеження на експорт критично важливих ресурсів", - йдеться в дослідженні. Автори роботи посилаються на дані Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), які свідчать про те, що за останнє десятиліття кількість різноманітних експортних обмежень у світі збільшилася більш ніж у п'ять разів.

"У контексті змагання між різними системами, - зазначив під час свого виступу Зіґфрід Руссвурм, - автократичні режими дедалі активніше використовують своє домінуюче становище постачальників певних сировин для досягнення геополітичних цілей, впливаючи на ринкові процеси." Таким чином, німецькі компанії стикаються з державними конкурентами, які, згідно з його словами, діють за власними умовами.

Що одразу ж впадає в око під час читання дослідження: основна увага в ньому сфокусована на Китаї. Чому це так, наочно ілюструє такий приклад: якщо 2014 року частка Китаю в імпорті рідкісноземельних металів до Німеччини становила 32 відсотки, то 2023 року вона зросла до 69 відсотків.

Водночас про роль Росії як важливого постачальника сировини для Німеччини в дослідженні нічого не йдеться. З цього можна зробити висновок, що висока залежність ФРН від поставок металів з РФ, про яку німецькі вчені попереджали навесні 2022 року, за два з половиною роки повномасштабної війни в Україні зійшла нанівець, чи то через переорієнтацію німецьких імпортерів на інших постачальників, чи то через те, що Москва зі свого боку обмежила експорт до "недружньої країни".

Дослідження містить численні рекомендації уряду ФРН (тепер уже тому, який буде сформовано після дострокових парламентських виборів 23 лютого наступного року), як знизити сировинну залежність Німеччини, яку Манфред Гадер (Manfred Hader), старший партнер компанії Roland Berger і один із семи авторів дослідження, називає ахіллесовою п'ятою німецької економіки.

Ключовий висновок авторського колективу він сформулював так: "Рішення передбачає поєднання трьох підходів: зміцнення європейського видобутку, диверсифікація імпорту та послідовні технологічні інновації". Рух за всіма трьома напрямками вже йде, що наочно підтверджують наведені в дослідженні приклади.

Досліджуйте також: Росія веде війну проти України не лише за території, а й за ресурси майбутнього.

Голова BDI Зіґфрід Руссвурм у своєму виступі підкреслив важливість того, що німецький уряд почав діалог щодо стратегічного партнерства в галузі сировини з країнами, такими як Казахстан і Сербія. "Це позитивний аспект, і я радий, що представники цих двох держав беруть участь у нашому конгресі," — зазначив він. Проте Руссвурм також зазначив, що до підписання конкретних угод і, відповідно, до реального підвищення безпеки в сфері сировини поки що не дійшло. Варто зауважити, що в Сербії в даний час відбуваються масові протести проти видобутку літію, угода про який була укладена між Белградом і Євросоюзом.

Що ж стосується технологічних інновацій, то до них належить також отримання цінних металів та іншої сировини шляхом рециклінгу - переробки відходів. Як приклад Зіґфрід Руссвурм навів два підприємства, які нещодавно були введені в експлуатацію в Німеччині: найбільшу в Європі установку з рециклінгу рідкісноземельних елементів у східнонімецькому Біттерфельді та завод автобудівника Mercedes-Benz з утилізації акумуляторних батарей електромобілів, що відслужили свій термін, у західнонімецькому Куппенгаймі.