Родственники электрослесаря, трагически погибшего на производстве, не приняли решение местного суда относительно размера компенсации за моральный ущерб – какова была итоговая ситуация.

Ровенский апелляционный суд оставил без изменений решение суда предыдущей инстанции, которое в апелляционном порядке обжаловали все стороны процесса -- и родные 28-летнего электрослесаря, и предприятие, на котором он работал и погиб от поражения электрическим током. Об этом сообщает пресс-служба суда.

З матеріалів справи відомо, що під час виконання своїх професійних обов'язків трапився нещасний випадок на підприємстві, в результаті якого електрослюсар загинув через ураження електричним струмом.

Відповідно до висновку комісії, утвореної Управлінням Держпраці у Рівненській області спеціально для розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, нещасний випадок із електрослюсарем стався при виконанні ним трудових обов'язків за режимом роботи підприємства в стані легкого ступеня алкогольного сп'яніння. Також у висновку зазначається, що основною причиною настання нещасного випадку є технічна: конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва. Крім того, експерти вказали на те, що електрослюсар перед початком роботи не перевірив справжність пристроїв.

Родичі покійного, включаючи його дружину, подали до суду позов проти підприємства з вимогою компенсації за моральні страждання, викликані втратою близької людини.

Лokal'nyi sud частково задовольнив позов, постановивши стягнути з підприємства на користь позивачів однакові суми у якості компенсації моральної шкоди, пов'язаної зі смертю їхнього сина та чоловіка. Проте ці суми виявилися в п'ять разів меншими за ті, що були заявлені.

Усі учасники процесу оскаржили рішення суду першої інстанції до Рівненського апеляційного суду. Позивачі вимагали змінити частину обґрунтування рішення місцевого суду, спираючись на аргументи, наведені в апеляційній скарзі, а також збільшити розмір моральної компенсації, стягнувши з відповідача заявлену суму для кожного з них. У свою чергу, відповідач закликав скасувати рішення, що оскаржується, та винести нове, яке відмовляло б у задоволенні позовних вимог повністю.

Після аналізу матеріалів і обставин справи з метою оцінки їх повноти, а також перевірки, наскільки суд першої інстанції надав їм відповідну юридичну оцінку, і вивчення аргументів апеляційних скарг щодо дотримання норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені з таких причин.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції коректно застосував положення статей 1166 та 1187 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та дійшов обґрунтованого висновку, що позивачі пережили моральні страждання через глибокі емоційні переживання внаслідок втрати сина і чоловіка. Проте, враховуючи відсутність вини відповідача, порушення загиблим вимог робочої інструкції та виконання ним обов'язків у стані алкогольного сп'яніння, суд, спираючись на принципи розумності і справедливості, визначив розмір компенсації за моральну шкоду не у заявленій сумі, а встановив меншу суму для стягнення з відповідача.

З таким висновком суду повністю погодився апеляційний суд, з огляду на наступне.

Місцевий суд у своєму рішенні вірно оцінював ситуацію, встановивши факт порушення прав позивачів та наявність моральної шкоди, яку вони зазнали. Відповідальність за цю шкоду покладається на відповідача, який у своїй апеляційній скарзі не надав жодного аргументу, що спростовував би дані висновки суду.

Встановлюючи суму грошового відшкодування за моральну шкоду, суд першої інстанції навів переконливі доводи, адекватно оцінивши характер правопорушення, глибину фізичних і психологічних страждань потерпілих, а також час і зусилля, необхідні для повернення до попереднього стану. Суд також обґрунтовано дотримувався принципів розумності, поміркованості та справедливості. У своєму оскаржуваному рішенні місцевий суд навів відповідні аргументи та врахував усі важливі обставини справи під час визначення розміру компенсації за моральну (немайнову) шкоду.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Індивід має право на компенсацію за моральні збитки, які виникли в результаті порушення його прав (ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 1168 Цивільного кодексу України, моральна шкода, що виникає внаслідок смерті особи, компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (включаючи усиновлених), а також особам, які протягом тривалого часу проживали з нею в одному домогосподарстві.

Відповідальність за створення безпечних та нешкідливих умов праці лежить на власнику підприємства або на особі, яку він уповноважив (частина 2 статті 153 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) у редакції, що діє на момент виникнення спірних правовідносин).

Випадки травмування працівників чи отримання ними інших ушкоджень здоров'я, що виникають під час виконання трудових функцій, підлягають компенсації відповідно до законодавчих норм, як це передбачено статтею 173 Кодексу законів про працю України.

За статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, компенсація шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на підставі законних прав (як-от право власності, інші речові права, угоди підряду чи оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом або іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого супроводжується підвищеним ризиком.

Це також стосується використання електричних установок, тому питання електробезпеки є надзвичайно важливим для захисту обслуговуючого персоналу та інших людей від ризику ураження електричним струмом.

Рішення Рівненського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у справі номер 569/162/22 (провадження номер 22-ц/4815/922/24).