Виталий Портников: Страх как объект манипуляций — Блоги | OBOZ.UA
Тысячи граждан, откликнувшихся на призыв президента Грузии Саломе Зурабишвили и оппозиционных лидеров, собрались на протест у здания парламента страны. Это служит ярким напоминанием о том, как демократические механизмы могут быть использованы для укрепления олигархической власти и содействия росту российского влияния, отмечает Виталий Портников. krymr.com.
Вот текст на языке оригинала:
На теренах пострадянського простору налічується небагато держав, де самі громадяни здатні впливати на процеси формування власної влади. Серед них, найімовірніше, можна виділити Україну, Грузію, Молдову, Вірменію та (поки що) Киргизстан.
В інших колишніх радянських республіках переважає або відвертий авторитаризм, або так звана "контрольована демократія", де вибори або зовсім не проводяться, або ж влада самостійно обирає "переможців".
Паралельно з грузинськими парламентськими виборами пройшли й вибори в Узбекистані, проте їх результати залишилися майже поза увагою. Вже до початку голосування було очевидно, що Ліберально-демократична партія, що стоїть на підтримку президента Шавката Мірзієєва, здобуде переважну кількість місць, а решта мандатів буде розподілена між партіями, які також підтримують главу держави.
Проблема полягає в тому, що Москва, яка не має наміру впроваджувати демократію на власній території, вміло використовує демократичні механізми в інших країнах. Слід зазначити, що найбільші політичні кризи в Україні завжди були пов'язані з виборчими процесами та впливом з боку Кремля. Це стосується не лише подій, що відбуваються на загальнонаціональному рівні. Наприклад, відокремлення Криму від України в 1990-х роках готував Юрій Мєшков, обраний першим і останнім президентом автономії кримчанами.
У 2014 році в Криму відбувся "референдум", на якому "голосування" проводилося під тиском автоматів, але рішення ухвалювали депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обрані місцевими мешканцями.
Звісно, можна стверджувати, що воля народу є основою демократії. Однак, якщо не зважати на вплив російської пропаганди, фінансові вливання, скупку голосів і маніпуляції з виборцями, стає зрозуміло, що протистояти цим явищам у рамках демократичних процесів вкрай складно. Саме тому партії олігарха Бідзіна Іванішвілі вдалося утримати владу в Грузії, і наразі єдиною перешкодою на їхньому шляху може стати народний протест.
Президент Молдови Маї Санду, яка активно підтримує європейську інтеграцію своєї держави та виступає на захист України, стикається з серйозними викликами. Напередодні другого туру виборів важко прогнозувати, хто вийде переможцем. Факт, що автократи знайшли способи використовувати демократичні механізми на свою користь, а демократичні системи майже не мають можливості впливати на їх дії, є очевидним.
Аби протистояти, певен, необхідна підтримка переважної більшості населення - але в розколотих пострадянських суспільствах про такий результат можна лише мріяти.
Для більшої ясності варто зазначити, що демократичні процеси застосовуються не тільки в Москві, а й у Пекіні. Це стало причиною успіху прокитайських кандидатів на президентських виборах на Мальдівських островах і в Шрі-Ланці, що суттєво зменшило вплив Індії в регіоні, який традиційно вважається важливим для неї.
Китай також активно інвестує в ресурси та інформаційні кампанії для підтримки своїх інтересів, а значна частина виборців з острахом ставиться до можливих наслідків втрати економічних відносин з Китаєм. Це нагадує ситуацію у деяких пострадянських країнах, де громадяни хвилюються щодо потенційної втрати доступу до російських енергетичних ресурсів, зокрема газу, або ж бояться можливих агресивних дій з боку Росії, як це відбувається в Україні. Таким чином, страх, як видно, може бути ефективно використаний у політичних іграх і впливати на результати виборів. В результаті, в багатьох державах формується особлива модель демократії, заснована на страху.
