Бельгійські вафлі насправді мають цікаве коріння, яке не зовсім пов'язане з Бельгією: розкриваємо історію одного з найвідоміших десертів у світі.
Вафлі — це один із найстаріших і найулюбленіших десертів у світі. Їх зазвичай випікають з дріжджового або листкового тіста, а потім подають зі смаком, додаючи мед, збиті вершки, сироп або джем. Цей десерт користується популярністю не тільки в північно-західній Європі, але й у США та Азії, а в Бельгії вафлі вважаються справжньою кулінарною спадщиною.
Проте, насправді, бельгійські вафлі мають свої корені ще в часи Стародавнього Риму. Це зазначає CNN, посилаючись на працю "Обід з давніми римлянами" експерта з римської кулінарії Джорджіо Франкетті.
"Ймовірно, вони походять від відомого 'crustulum' (множина — 'crustula') — смачного печива, яке користувалося популярністю серед стародавніх римлян," — зазначає він.
Експерт зазначає, що термін ясно вказує на те, що ці печива були хрусткими, з розсипчастою скоринкою, яка танула в роті.
На сьогоднішній день не існує жодних достовірних історичних свідчень, що описують, як саме виник рецепт цього десерту. Автор вважає, що це могло бути плоске печиво, виготовлене з тих же основних інгредієнтів, що і вафлі, і яке випікалося в двох нагрітому формах. Згідно з існуючими уявленнями, спосіб приготування цього ласоща подібний до того, як готують сучасні вафлі, хоча залишається невизначеним, чи мали вони спочатку характерні бороздки.
"Crustula представляли собою досить просте печиво, виготовлене з борошна, меду та сала. Сучасні вафлі готують на олії, але римський філософ Пліній Старший зазначав, що використання олії було ознакою аристократії і відрізняло патриціїв, які прагнули до снобізму, від простого народу", -- додає він.
Зазвичай печиво використовувалося під час релігійних обрядів у Римі та продавалося вуличними торговцями, відомими як "крустулярі". Ці продавці часто з’являлися на вулицях Стародавнього Риму, здебільшого поблизу храмів і святилищ.
Франкетті підкреслює, що ці ласощі згодом стали використовуватися в навчальних закладах як винагорода. Вчителі часто дарували їх учням, щоб "заохотити їх вивчати літери алфавіту". З часом печиво здобуло популярність під час банкетів і почало подаватися в кінці їжі. Після впровадження християнства "crustulum" стали частиною християнського харчування.
У середньовічний період технологія виготовлення печива зазнала значних змін. На його поверхні з’явилися борозенки, завдяки чому печиво стало на вигляд схожим на сучасні вафлі. Цей десерт отримав назву феррателле, що походить від слова "ferri" — інструменту, який донині іноді використовують для приготування такого виду смаколиків. Вважається, що це печиво є своєрідним містком між римським "crustulum" і вафлями. Його традиційно готували вдома, і воно користувалося особливою популярністю під час різдвяних та карнавальних свят.
Цікаво, що бельгійські вафлі можна зробити навіть з кабачками. Цей рецепт був представлений Фокусом ще в травні 2023 року.
Якщо ви втомилися від традиційних рецептів, спробуйте піцу у вигляді вафель. Кожна порція виходить невеликою і зручною, що робить її ідеальним варіантом для перекусу на роботі, під час прогулянки або в навчальному закладі.
