Щоденник "Юності". День п'ятий. Фільм із непростою історією.
Медитативна в'єтнамська стрічка "Ку Лі ніколи не плаче", французька молодіжна драма "Необроблений діамант" та екологічна катастрофа в бразильському фільмі "Мовчання устриць".
У Києві триває 53-й міжнародний кінофестиваль "Молодість". Цього року фестиваль вдруге після початку повномасштабної агресії Росії в Україні відбувається у довоєнному форматі, що включає міжнародні (з поділом на повнометражні, короткометражні та студентські секції), національні та документальні конкурси, дитячий Teen Screen, а також різноманітну позаконкурсну програму. Основними локаціями фестивалю стали кінотеатр "Жовтень" та, вперше за багато років, Київський будинок кіно. Для детального ознайомлення з основними стрічками фестивалю перейдіть за посиланням тут. Інформацію про четвертий день фестивалю можна знайти тут.
На фестивальному екваторі в повнометражному конкурсі один за одним були показані три дуже несхожих фільми, які, втім, можна об'єднати за тематичною ознакою: це все соціальне кіно про нелегке життя. Нелегке, звісно, з різних причин.
Чорно-біла стрічка "Ку Лі ніколи не плаче" (реж. Фам Нґок Лан) -- це нечастий на наших екранах погляд на реалії в'єтнамського соціуму. Успадкувавши від померлого чоловіка карликового лорі Ку Лі, літня героїня намагається хоч якось втримати зв'язок із минулим. Тим часом її племінниця, невчасно завагітнівши, готується до весілля. Фам Нґок Лан показує небагатий побут цих людей, не прикрашаючи його, але все одно в нього виходить достоту поетична та навіть по-своєму вишукана оповідь.
На Берлінале фільм "Ку Лі ніколи не плаче" був удостоєний нагороди за найкращий дебют.
Хоча події фільму "Необроблений діамант" (режисер Аґат Рідінже) розгортаються на фоні процвітаючої Франції, життя головної героїні, 19-річної модниці Ліан, навряд чи можна назвати безтурботним. Вона пережила часи в сиротинці, її мати не бажає працювати і не намагається налагодити з нею стосунки, а навколо панують реалії провінційного містечка, що нагадують безвихідь. Ліан прагне втекти від нудьги та злиднів, і бачить своє порятунок у реаліті-шоу. Одного дня її дійсно запрошують на кастинг для проекту "Острів чудес". Проте, вхід до цього телевізійного раю має свою ціну, яка може виявитися занадто високою.
Найбільше страждань випадає на долю головної героїні бразильського фільму "Мовчання устриць" (реж. Маркос Піментель). Кейлані виросла в родині шахтарів, але її дитинство було сповнене трагічних подій: мати покинула сім'ю ще в ранні роки, троє братів пішли на пошуки заробітку і зникли, а четвертий потрапив за ґрати. Батько помер, і згодом видобуток корисних копалин у їхньому регіоні припинився, перетворивши селище на справжню пустку. Але це ще не все: через руйнівний видобуток селище піддається катастрофі, коли сель прориває дамбу, знищуючи все на своєму шляху. Кейлані намагається вижити в умовах екологічної катастрофи, супроводжувана групою собак. Хоча фільм розвивається повільно і монотонно, він вражає своєю візуальною красою: окремі моменти виглядають справді гіпнотично.
