Чи виявиться "Грузинська мрія" кровопролитною?
Грузія опинилася на перехресті шляхів.
Минулої суботи на парламентських виборах грузини стояли перед екзистенційним вибором: результати голосування визначали, в якому напрямку рухатиметься їхня країна — до Європи чи Росії, до демократії чи авторитаризму, до майбутнього чи минулого. Хоча "Грузинська мрія", яка керувала країною протягом останніх дванадцяти років, заявляла про свій європейський курс, її дії насправді наближали Грузію до Росії. Це проявлялося через ухвалення антидемократичних законів, переслідування опозиції та конфлікти з США, ЄС та Україною.
Вибори в Грузії мають важливе значення і для України. Посилення зв'язків між Тбілісі та Москвою викликає занепокоєння в Києві, адже україно-грузинські відносини вже й без того переживають нелегкі часи. Україні не потрібно, щоб у агресора з'явився ще один союзник, який може зміцнити позиції Кремля на міжнародній арені і сприяти транзиту товарів, які підлягають санкціям.
Основними суперниками "Грузинської мрії" були коаліції "Єдність -- Національний рух" і "Сильна Грузія", платформа "Коаліція за зміни" й партія "Гахарія -- За Грузію". Кожна з цих політичних сил підписала ініційовану президенткою Саломе Зурабішвілі "Грузинську хартію", відповідно до якої брала на себе зобов'язання повернути Грузію на шлях реформ, відновити переговори про вступ із ЄС і скасувати закони, що перешкоджають євроінтеграції. Зокрема й закон про іноагентів.
Одразу ж після завершення голосування й керівна партія, й опозиція заявили про свою перемогу. Але судячи з підсумків, оприлюднених грузинською ЦВК, зміни влади через вибори не буде: "Грузинська мрія" отримала 53,92% голосів. Недостатньо для конституційної більшості, але цілком вистачає, щоби самостійно сформувати уряд і обрати президента. Опозиція сумарно набрала 37,77% голосів. Водночас грузинська столиця й більшість на дільницях за кордоном підтримали опозицію.
Однією з ключових причин успіху правлячої партії є те, що "Грузинська мрія", апелюючи до страху грузинського населення перед війною, змогла позиціонувати себе як "партія миру". Вона стверджувала, що альтернативою її політиці є збройне протистояння з Росією. Для підсилення своїх аргументів на передвиборчих білбордах зі слоганом "Обери мир" партія використовувала фотографії зруйнованих українських міст поряд із мирними краєвидами Грузії.
Маніпулюючи страхом перед можливістю нової війни, партія "Грузинська мрія" намагалася переконати населення, що вона здатна мирно відновити контроль над Абхазією та Південною Осетією. Водночас, критикуючи Європейський Союз і США та стверджуючи, що "зовнішні сили прагнуть спровокувати в Грузії нові конфлікти, хаос і бідність", тіньовий лідер країни Бідзіна Іванішвілі запевняв, що "Грузинська мрія" "логічно продовжить європейський курс", і країна "зможе стати частиною ЄС, зберігаючи свою гідність і цінності".
Успіхи провідної партії були зумовлені як економічним підйом у державі, значною мірою зумовленим збільшенням торгівлі з Росією, так і розпорошеністю опозиційних сил.
Ще однією причиною успіху "Грузинської мрії" стали фальсифікації: правляча партія, остерігаючись можливих репресій з боку опозиції, докладала всіх зусиль, щоб зберегти контроль над ситуацією. В результаті, грузинські неурядові організації, які здійснювали моніторинг виборів, відмовилися визнавати їх результати. Міжнародні спостерігачі, зокрема з ОБСЄ, Ради Європи та НАТО, проявили обережність у своїх оцінках, проте констатували, що ці вибори свідчать про згортання демократичних процесів у Грузії.
Опозиційні сили не змирилися з поразкою й не визнали результатів виборів, оприлюднених ЦВК, звинувачуючи владу в конституційному перевороті, масових порушеннях і фальсифікації результатів голосування. Не визнала офіційних результатів виборів у Грузії й президентка Саломе Зурабішвілі. Дві партії -- "Єдиний національний рух" і "Коаліція за зміни" -- відмовилися від депутатських мандатів. Опозиція заговорила про перманентні акції протесту.
Все це означає, що Грузія вступає в період затяжної внутрішньополітичної кризи й нестабільної системи влади. Подальший розвиток подій залежить від ресурсів "Грузинської мрії" та її контролю над силовими структурами, можливості опозиції мобілізувати своїх прибічників, рішучості її лідерів, самоорганізованості суспільства, позицій Заходу та Росії. Але чи будуть масштабними антиурядові протести? Наразі грузини на вулицю не вийшли.
Спочатку опозиційні сили закликали своїх прихильників вийти на акцію протесту наступного дня після голосування, але згодом вирішили перенести її на вечір понеділка. Це свідчить про певну невпевненість у їхніх діях, адже вони занадто покладалися на власну перемогу. Для того, щоб знизити напруженість серед протестувальників, прем'єр-міністр Грузії Іраклі Кобахідзе оголосив, що Тбілісі не має наміру відновлювати дипломатичні відносини з Москвою через триваючу окупацію Абхазії та Південної Осетії.
Водночас влада готувалася до антиурядових виступів. Ще до дня голосування представники "Грузинської мрії" заявляли, що опозиція планує оголосити вибори сфальсифікованими й розпочати протести. Перед виборами уряд Грузії затвердив список адміністративних будівель зі статусом стратегічних об'єктів, блокування яких може призвести до кримінального покарання. Служба державної безпеки Грузії ще кілька місяців тому завела справу про підготовку до держперевороту.
Не обійшлося й без "українського сліду". Напередодні виборів російські медіа розповсюдили "інформацію" про те, що українські спецслужби нібито направили до Грузії "координатора групи екстремістів" -- колишнього бійця "Азову" Закро Аваліані для організації заворушень. В цілому, хоча Кремль діяв обережно, він активно втручався у виборчий процес, розповсюджуючи антизахідні наративи та звинувачуючи ЄС у спробах делегітимізувати вибори, провокувати революцію та скинути чинний уряд.
Перемога "Грузинської мрії" порушує питання про майбутнє відносин Тбілісі з Вашингтоном, Брюсселем, Москвою. Водночас звучать побоювання, що критика виборів із боку ЄС і США та вжиті ними жорсткі заходи ще більше віддалять Грузію від Заходу й наблизять до Росії. Своєю чергою Москва саме й зацікавлена в сценарії, коли влада вживе жорстких заходів під час розгону протестувальників і буде пролито кров.
Іще перед виборами посол ЄС у Тбілісі Павло Герчинський заявив, що за нинішньої влади Грузія ніколи не стане членом Євросоюзу. За його словами, члени грузинського уряду далекі від цінностей ЄС і віддаляють людей від членства в ньому. А за тиждень до виборів лідери країн Євросоюзу заявили про фактичну зупинку процесу приєднання Грузії до ЄС. Зокрема в резолюції Європейської Ради стверджується, що нинішній курс Тбілісі ставить під загрозу європейський шлях Грузії.
Невдовзі після проведення голосування Радіо Свобода інформувало, що в Європейському Союзі існує значна більшість, готова підтримати рішення про скасування безвізового режиму для громадян Грузії у випадку, якщо результати виборів будуть сфальсифіковані або ж якщо ситуація призведе до насильства. Однак, з огляду на можливість посилення контролю Кремля над Тбілісі, Брюссель вирішив зайняти обережну позицію.
Парламентарі з різних країн Європи висловили думку, що вибори в Грузії, що відбулися 26 жовтня, не відповідали критеріям вільності та справедливості. Вони закликають Європейський Союз утриматися від визнання їх результатів і ввести персональні санкції. Президент Литви Гітанас Науседа також зазначив, що результати цих виборів суперечать прагненню Грузії до європейської інтеграції. У свою чергу, голова Євроради Шарль Мішель повідомив, що вищий політичний орган ЄС враховує попередню оцінку виборів від ОБСЄ і планує на своєму засіданні в листопаді розглянути ситуацію та визначити подальші дії щодо Грузії.
Сполучені Штати теж не робили жорстких заяв. Вашингтон (так само, як і Київ) понад добу не коментував виборів у Грузії, доки держсекретар США Ентоні Блінкен не заявив, що підтримує заклики до розслідування порушень під час голосування на парламентських виборах у Грузії. За його словами, спостерігачі погодилися з тим, що день виборів загалом було добре організовано, проте США отримали повідомлення про порушення та випадки застосування насильства.
Обережний підхід Заходу до цих виборів вказує на існуючу проблему в його стратегії стосовно Грузії. На жаль, така обережність звільняє руки чинній грузинській владі, яка продовжуватиме експлуатувати суперечності між Росією та Китаєм з одного боку, і США та Європейським Союзом з іншого, намагаючись витягнути з кожного з цих гравців максимальні економічні й політичні вигоди. Водночас уряд, що представляє "Грузинську мрію", разом із Бідзіною Іванішвілі, встановлюватиме внутрішній контроль, переслідуючи опозицію та журналістів.
Проте, без застосування радикальних заходів, Захід пильно слідкує за ситуацією в Грузії: його відповідь буде визначатися тим, як розгортатимуться події в цій південно-кавказькій нації. Багато аспектів залежатимуть від дій уряду, опозиції та суспільства в найближчі дні та тижні.
