Секрети довголіття: заборони та унікальні рецепти італійської гастрономії

Особливості та спільні риси в кулінарних традиціях українців і італійців.

Італійці мають справжню пристрасть до їжі, і це факт, який важко заперечити. Для них харчування - це не лише фізична потреба для отримання енергії; вони перетворили прийом їжі на важливий аспект своєї культури та самоідентичності. Їхні кулінарні звички, традиції та уявлення про їжу вражають своєю оригінальністю. Зв'язок між їхнім харчуванням і особистісною ідентичністю є набагато глибшим, ніж може здаватися на перший погляд.

Італійська дієта, зокрема середземноморський режим харчування, відіграє важливу роль у забезпеченні довгого та здорового життя багатьох людей в Італії. Цей стиль харчування вважається одним із найкорисніших у світі завдяки своєму великий асортименту натуральних, свіжих і низькокалорійних продуктів.

Що першим спадає на думку, коли ви чуєте "італійська кухня"? Ви точно уявляєте собі неспішний обід з кількома стравами, паруючу пасту з червоним соусом чи гарячу піцу з дров'яної печі з духмяним ароматом та найкращим прошуто. Італійці дуже пишаються своєю кухнею, ось прямо дуже. Італія є однією з найбільш гастрономічно розвинених країн світу, а її кухня регулярно входить до десятки найпопулярніших кухонь світу.

Зазвичай особливо старше покоління дуже скептично та недовірливо ставиться до інших кухонь світу. Особисто знаю багатьох дуже сучасних італійських леді старшого віку, які ніколи в житті не куштували суші, тайської їжі чи шаурми, бо краще італійської кухні для них не існує.

Цей гастрономічний "снобізм" можна помітити і на регіональному рівні. Кулінарні традиції значно варіюються в залежності від місця та навіть конкретних провінцій. На півдні країни, зокрема в Неаполі, який славиться як батьківщина першої піци, визнають лише свій варіант страви: пухку піцу з товстими краями. Натомість північна версія з тоншим тістом вважається неавтентичною. Особисто мені більше до вподоби саме цей варіант, але в Неаполі я не наважилася висловити свою думку.

На півдні Італії та узбережжі Адріатичного моря можна знайти безліч варіантів пасти та ризотто з морепродуктами, адже саме тут активно ловлять вонголе (молюски). У внутрішніх регіонах, далеких від моря, морепродукти також присутні в меню, але значно рідше, оскільки італійці віддають перевагу свіжим інгредієнтам.

Чим вище на північ країни, тим більше в кухні з'являється німецько-австрійських страв. У горах Доломітах та у Тиролі в кожному кафе вам запропонують штрудель, шніцель чи варіації баварських ковбасок. У горах ви знайдете і страви з м'ясом диких оленів, а ось на півдні країни таку пропозицію зустріти важко.

На півночі традиційно часто зустрічаються важчі та поживніші страви (через більш суворий гірський клімат). У Ломбардії ви можете спробувати мегапопулярну пасту вальтеліна, інгредієнтами якої є паста з гречаного борошна, картопля, капуста та багато вершкового масла. Попри таке дивне поєднання - це дуже смачно.

Ще один північний регіон Італії — Венето — неможливо уявити без традиційної страви бекачио е пепе поленти (кукурудзяна каша), яку подають з сиром, м'ясом або навіть рибою. Кожен регіон має свої унікальні особливості та фірмові страви: на Сицилії можна насолоджуватися смачними аранчіні (смажені кульки з рисом і різноманітною начинкою) або різними стравами з тельбухів, у Римі славиться найсмачніша паста "качіо е пепе", а в Болоньї — знамените болоньєзе.

Навіть в умовах сучасного глобалізованого світу, італійці прагнуть дотримуватися розпорядку в харчуванні, обираючи одні й ті ж години для прийому їжі. Вечірні трапези набувають характеру ритуалу, коли вся родина або друзі збираються за столом. Однією з основних характеристик італійського способу харчування є спокійний темп під час їжі. Італійці вважають, що їжу слід насолоджуватися, а не вживати на швидку руку, що, до речі, має позитивний вплив на здоров’я.

У цей час важко знайти людину, яка зайнята роботою, адже pranzo (обід) з 12:30 до 14:30 — це справжня традиція. Італійці зазвичай відзначають тривалу обідню перерву з 13 до 15 години, тому багато з них повертаються додому на обід. Якщо ви плануєте перекусити в кафе, найімовірніше, вам запропонують паніно або інші види сендвічів. Проте існують також заклади, які надають можливість замовити повноцінний обід, хоча їх не так вже й багато.

У багатьох італійців все ще існує звичка довгих сімейних обідів у вихідні, на які готують багато страв, і буквально пів дня вони проводять за столом та спілкуванням.

У більшості міст заклади харчування відкриваються на кілька годин в обід, а потім закриваються, щоб знову відкритися о 19:00. Це, в свою чергу, підтримує традиційний режим прийому їжі.

Ще одна цікава звичка італійців - це відсутність солоних сніданків. Традиційно вони снідають кавою та солодкою випічкою: різноманітні корнеті, бриоші (випічка, схожа на круасан, але з дріжджового, а не листкового тіста), тістечка, тости з джемом або сухарики з маслом і медом.

Авокадо-тост або традиційна яєшня – це страви, які важко відшукати, навіть у затишних кафе великих міст. Найзручніше знайти звичний європейський сніданок, що складається з різних комбінацій яєць, бекону та тостів у готельних закладах. Часто можна спостерігати італійців, які неспішно насолоджуються кавою, читають книги чи газети, ведуть розмови з друзями, а не зациклюються на своїх телефонах.

Італія славиться своєю пристрастю до кави, і хоча в країні можна знайти чудові напої, в менших містечках ви не зустрінете сучасних флет-вайтів чи гарбузового лате з великою кількістю карамелі. Місцеві жителі віддають перевагу класичним варіантам, таким як каву макіато чи капучино. Варто зазначити, що італійці не вживають каву з великих чашок, оскільки вона досить міцна. Різноманітність рослинного молока в основному доступна лише в туристичних зонах, адже італійці зазвичай обирають звичайне молоко. Після вечері вони також полюбляють випити еспресо, тому не дивуйтеся, якщо вам запропонують цю традиційну каву.

Попри те, що італійці іноді насолоджуються солодким сніданком, їхні загальні харчові звички здебільшого є досить здоровими та корисними. В їхньому раціоні переважають овочі, а також оливкова олія, яка відома своїми протизапальними властивостями і багатством мононенасичених жирів. Ці компоненти можуть допомагати у зниженні рівня холестерину.

Унікальність італійських страв полягає також у тому, що італійці є справжніми шанувальниками місцевого виробництва та сезонності продуктів. Італійська кухня славиться використанням свіжих і якісних інгредієнтів. Особлива увага приділяється продуктам, вирощеним не лише в країні, а й у конкретному регіоні. Італійці із задоволенням купують овочі, сири та прошутто на місцевих ринках у фермерів, а також пасту з маленьких виробництв.

Італійці мають величезну пристрасть до сезонних продуктів: як тільки настає пора артишоків, спаржі та радікьо (унікального виду листового цикорію), ці делікатеси миттєво заповнюють меню ресторанів, з'являються на домашніх столах або ж використовуються як начинка для піци.

Більшість кулінарних шедеврів складається всього з кількох компонентів, що дозволяє зберегти автентичний смак кожного з них і запобігти їх переварюванню. Зазвичай рецепти є доволі простими і базуються на звичних продуктах.

Італійці поважають домашню їжу, тож тут усі готують дуже часто та з задоволенням. На відміну від України, де традиційно у більшості випадків готує жінка, тут вміють та готують усі.

Одна з унікальних рис італійської культури — це щоденне вживання пасти. Багато представників цієї нації регулярно насолоджуються різноманітними стравами з пасти. У нашому суспільстві існує поширена думка, що вуглеводи є ворогом і призводять до набору зайвої ваги. Проте, незважаючи на те, що італійці споживають значну кількість пасти, піци та солодощів, більшість з них залишаються у гарній фізичній формі.

Секрет у тому, що вони їдять пасту та піцу із твердих сортів пшениці. У такій пасті/піці нижчий глікемічний індекс та більше клітковини, білка та корисних вуглеводів, які повільніше засвоюються організмом, що допомагає підтримувати стабільний рівень цукру в крові.

Італійська кухня побудована на гармонії смаків і правильній послідовності подання страв. Розпочинається вечеря з антипасті - закусок (оливки, прошуто, салямі, сири). В італійській кухні вечеря зазвичай складається з "прімо п'ятто" (перша страва) і "секондо п'ятто" (друга основна страва). Ось на першу страву подають вуглеводи - найчастіше пасту, ризотто чи суп. Але така паста зазвичай має меншу порцію та не має в собі головного джерела білка. Пасту переважно подають із легкими соусами на основі овочів, томатів, оливкової олії або риби, а не з важкими вершковими чи м'ясними соусами. А ось піца - це самостійна страва, яка подається окремо та часто розглядається як основна страва або навіть закуска, залежно від ситуації.

Цікаво, що до категорії пасти італійці включають не лише спагеті та їхні варіації, а й такі страви, як равіолі, тортеліні та лазанью. Паста має безліч форм і видів, і італійці дуже уважно підходять до вибору, з яким соусом подавати той чи інший тип пасти. Наприклад, навряд чи ви зустрінете карбонару з фарфалле або пасту болоньєзе зі спагеті — за класичним рецептом тут мають використовуватися тальятеле чи папарделле, інакше це вважається недопустимим.

На другу страву подають м'ясо чи рибу. Але ця страва не містить вуглеводів. Гарнір, овочі та салати часто подаються окремо і називаються конторні. На десерт найчастіше італійці обирають панакоту, тирамісу, сицилійські канолі чи джелато.

В Італії культура споживання вина має глибокі корені в національних традиціях та способі життя, завдяки чому вино стало невід'ємною складовою італійської кухні та гастрономічних звичаїв.

Хоча тут можна часто зустріти людей з келихом просеко або аперолю вже о 11-12 годині ранку, а вино майже завжди є на вечері, італійці не зловживають алкоголем, і п'яних людей бачити не так вже й часто. Для них важливо, щоб вино доповнювало смак їжі — вони вживають його помірно, щоб отримати задоволення, а не для того, щоб сп'яніти.

Італія є одним із найбільших виробників вина у світі й має понад 20 виноробних регіонів. Кожен регіон славиться своїми унікальними сортами винограду і видами вина. Наприклад, у Тоскані виробляють відоме К'янті, у П'ємонті -- Бароло, а у Венето -- Просеко. Тому італійці чудово розуміються на паруванні вин та страв. Коли підіймаєте келих в Італії, кажіть "чин-чин".

Тут існує традиція "аперитиво" (aperitivo), коли п'ють апероль шприц, інші аперитиви, коктейлі чи вино перед вечерею, зазвичай між 17:00 і 20:00. До напоїв часто додають легкі закуски: сири, оливки, чипси, маленькі бутерброди, горішки та інші снеки. Аперитив стимулює апетит і готує організм до їжі.

Якщо ви не бажаєте мати "недоброзичливців" серед італійців і хочете знайти спільну мову, важливо показати повагу до їхніх кулінарних традицій. Італійці щиро не сприймають відхилення від усталених норм приготування страв, неправильних комбінацій продуктів або способів подачі їжі. Рецепти в цій країні дійсно передаються з покоління в покоління, від бабусь до онуків.

Українська гастрономія має глибоке коріння та багатий кулінарний спадок. Обидві культури надають великого значення спільним родинним трапезам і звичаям, а також враховують сезонність та використання місцевих продуктів. Основою українських страв є прості та доступні інгредієнти, багато з яких вирощуються в домашніх господарствах. У традиційній українській кухні постійними "героями" є картопля, капуста, буряк і м'ясо. Однією з характерних рис української кулінарії є велика кількість страв, що містять борошно, такі як хліб, вареники та пироги, а також різноманітні м'ясні страви.

Традиційна українська кухня важча. Українські страви мають високий рівень калорійності, що історично було необхідно через суворі зимові умови та фізично активний спосіб життя та роботи на полях. Італійська кухня завдяки теплому клімату багатша на свіжі овочі, фрукти та зелень протягом усього року. В ній більше використовується легших інгредієнтів, навіть супи тут часто на овочевих, а не м'ясних бульйонах.

В Україні вершкове масло є популярним інгредієнтом, тоді як в Італії оливкова олія присутня в більшості страв.

Для мене беззаперечна перевага української кулінарії полягає в можливості насолоджуватися солоними сніданками. Булочки та круасани можна вживати хіба що раз на тиждень.

Іншою важливою особливістю української та італійської кухонь є те, що італійські рецепти, як правило, складаються з небагатьох інгредієнтів і готуються відносно швидко. Натомість, в українській гастрономічній традиції багато страв, таких як печеня, пироги чи борщ, потребують тривалого приготування та містять безліч компонентів.

Хоча Італія славиться своїми вишуканими сирами, споживання молочних продуктів у країні є помірним. Це контрастує з Україною, де "молочка" займає значне місце в щоденному харчуванні.